Неділя блудного сина – “перлина в короні Євангелійських притч”
Цієї неділі, готуючись до Великого Посту Церква пропонує всім вірним розважити ще над однією притчею, яку розповів Ісус Христос у відповідь на нарікання книжників і фарисеїв (Лк.15:1,2) Цю історію називають притчею про блудного сина, але найбільше в ній Ісус хоче показати Милосердного Батька (Лк.15:11-32). Вона є «перлиною в короні Євангельських притч» та «Євангелієм в Євангелії».
В одного чоловіка було два сини. Молодший син захотів піти від батька. Ісус не повідомляє слухачам з якої причини він залишив батьківський дім. З великої любові і неймовірним сумом батько віддає сину частину свого майна і відпускає його. Бо немає любові там, де немає свободи, навіть, коли ця свобода може бути згубною.
В цієї притчі Бог є тим Люблячим Батьком, який створив кожного з нас зі свободою вибору. Бог шанує свободу кожної своєї дитини, навіть, якщо вона може нам зашкодити. Отець, віддаючи частину свого майна сину довіряє йому, дарує йому свободу вирішувати, яким шляхом йому йти, навіть, коли цей шлях може бути і не найкращим (Лк.15:12). Так син йде від свого тата і його дому в чужі далекі краї, розтрачує всі свої багатства з друзями, живши розпутно (Лк.15:13). В житті цього чоловіка настають скрутні часи, коли він бідний, голодний, зранений, зраджений, відкинутий друзями і всім світом наймається пасти свиней і, навіть, готовий доїдати стручки за ними. І в цей час зневіри, скрути, безвихіддя він згадує про свого батька. Він згадує про любов, яку має батько до нього, бо він завжди залишиться його улюбленою дитиною. Молодший син вирішує повернутися і бути в домі наймитом (Лк.15:17-19).
Батько щоденно виходив на дорогу, якою відійшов від нього син і чекав його повернення кожного дня. У той день, коли він першим побачив свого сина, побіг до нього, кинувся йому на шию і поцілував його (Лк.15:20). Бо він відкритий на любов, на прийняття, на прощення. В обіймах Батька молодший син із слуги перетворюється в господаря. Рідний отець дарує сину перстень на руку, найгарнішу одіж, сандалі на ноги, заколов годоване теля і влаштував бенкет на честь повернення свого блудного сина (Лк.15:21-24). В обіймах син відчуває свою синівську гідність і повертає в своє життя свою родину.
В стихирі великої вечірні ми молимося: «Пізнаймо, браття, таїнства силу, бо блудного сина, що від гріха прибіг до батьківського дому, предобрий батько побачивши цілує, і знову дарує йому розуміння своєї слави та справляє бенкет, незрозумілий для жителів неба, заколюючи годоване теля, щоб і ми разом перебували з чоловіколюбним Отцем, що заколов, і зі славною жертвою, Спасителем душ наших.»
В цій ж притчі ми також можемо побачити кризу зі старшим сином. Він також є загубленим і віддаленим від свого батька, незважаючи на те, що є постійно поряд. Його серце сповнене гіркоти, образи і знеохоти (Лк.15:25). Батько спішить назустріч і старшому сину, але старший син не поспішає до батьківських обіймів. Він не радіє ні зі свого життя, ні з повернення свого брата. Старший син пригнічений. Він як поневолений раб здійснює своє служіння, хоча, насправді, є господарем батьківського будинку і також є любленим сином для свого батька (Лк.15:29-32). Ми не знаємо, як закінчується історія зі старшим сином, але можемо впевнено сказати, що історія людського роду – це історія Божого Милосердя.
Ця притча про Божу любов до кожного з нас. Добра новина в тому, що Люблячий Бог дарує кожному з нас свободу, довіряє нам і коли ми, як блудні сини і доньки приходимо в обійми нашого Небесного Батька, схиляючи голову в покорі, в святих тайнах, покаяння і сповіді, він обіймаючи завжди говорить нам «Прощаються тобі гріхи твої».
Божі обійми завжди є відкриті для кожного з нас. Бог завжди першим виходить нам назустріч. «Батьківські обіймі поспішись відкрити мені Господи». Так поспішимо в обійми нашого Небесного Батька, бо тільки в них ми можемо віднайти спокій, впевненість в завтрашньому дні, любов, ожити, віднайтися, спастися…
Автор: Зіта Воробйова
19.02.2022 р. Б.