(19.08.2018 р.Б.)
Жарке, спекотне літо кінця вже добігає,
Й земне життя жертовне доходить до кінця…
І та, що ми їй діти, що нас оберігає,
В життя іде духовне, до Сина і Отця!
Не може літо в світі тривати, не згасати,
Повинно догоріти колись земне життя.
Не може не старіти тут навіть Божа Мати,
Тож треба завершити оце земне буття.
Звичайно, трохи сумно воно звучить – Успіння!
Із сумом тож сприймає архангела слова…
Та знає – буде юна, її не візьме тління!
Пройде через Успіння – і буде знов жива!
Небесна Батьківщина на неї вже чекає,
Де смерті вже немає, а є життя без меж.
І що там Палестина – обійми відкриває,
Планета вся чекає… і Україна теж!
О так, Небесна Мати і Поміч Неустанна!
Мов ті сирітки з пісні, радіємо Тобі!
До кого ж прибігати? Хвала Тобі! Осанна!
Молись, щоб виживати нам якось в боротьбі!
Аби терпіння мати і розум зберігати,
Людьми щоб залишатись у нелюдські часи…
Молися за нас, грішних, о милосердна Мати!
Вкраїні щастя дати у Сина попроси!