Пройшла через Успіння – і назавжди жива!

(19.08.2018 р.Б.)

Жарке, спекотне літо кінця вже добігає,

Й земне життя жертовне доходить до кінця…

І та, що ми їй діти, що нас оберігає,

В життя іде духовне, до Сина і Отця!

Не може літо в світі тривати, не згасати,

Повинно догоріти колись земне життя.

Не може не старіти тут навіть Божа Мати,

Тож треба завершити оце земне буття.

Звичайно, трохи сумно воно звучить – Успіння!

Із сумом тож сприймає архангела слова…

Та знає – буде юна, її не візьме тління!

Пройде через Успіння – і буде знов жива!

Небесна Батьківщина на неї вже чекає,

Де смерті вже немає, а є життя без меж.

І що там Палестина – обійми відкриває,

Планета вся чекає… і Україна теж!

О так, Небесна Мати і Поміч Неустанна!

Мов ті сирітки з пісні, радіємо Тобі!

До кого ж прибігати? Хвала Тобі! Осанна!

Молись, щоб виживати нам якось в боротьбі!

Аби терпіння мати і розум зберігати,

Людьми щоб залишатись у нелюдські часи…

Молися за нас, грішних, о милосердна Мати!

Вкраїні щастя дати у Сина попроси!